раз в ніколи згадую про цю комірку і таки відкриваю її, аби залишити якісь безладні думки ( Read more... )

страх як інтересно натикатися у пошті на згадки про те, що колись писалось під впливом серйозних емоцій, відчуттів чи замріянь. особливо інтересно тому, що зараз такий дико-дивний період, коли або все, або нічого. дуже втомлена, але не роботою, як би можна було вирішити, а власне собою. періодами примирююсь з внутрішнім бардаком, а іноді він так ( Read more... )

не вистачає ресурсу на дрібниці.
можу зберігати оте все хороше на трішки, до однієї-двох людей, а потім щось тріскає і виливається геть не те.

відпустка не лише як необхідність, а дуже-дуже важливий recharge

мене не було тут три роки ( Read more... )

бабця завжди казала, що дякує Богу за дім, їжу і те, що про неї піклуються.
в подвір'ї її дому по вулиці Франка у місті Коломия стояли й стоять по нині кілька великих сміттєвих баків, де викидали дуже часто не лише побутові відходи, але й залишали старі дивани, вішали одяг на паркан, клали збоку черевики. в дворику постійно були бездомні, які шукали ( Read more... )

Згадую ті часи, коли влітку читала за місяць мінімум 45 книг і сумно зітхаю. 2015-тий виявився не надто плідним, якщо підвести загальний підсумок - всього 49 книг, однак які ж вони були... вартісні, цікаві, веселі, філософські, релігійні, біографічні...

Книги я обираю безсистемно (або ж як Марта Квест Лессінг), чим іноді дивую друзів та рідних, ( Read more... )

За роки студентського життя у кожного представника цього роду виробляється кілька звичок: спати де покладуть, їсти що дадуть і жити де приймуть.

Причому ці звички настільки відточуються і стають настільки майстерними, що після п’яти років спудейства (кому повезе, то й після чотирьох), їх викоренити важко а іноді й узагалі неможливо.
До чого ж я веду ( Read more... )

слухайте, в мене задофіга тегів ( Read more... )

героїня фільму Зараз саме час на початку та наприкінці картини говорила про моменти, про їх цінність і те, що їх варто запам'ятовувати ( Read more... )

здається, раз чи двічі на рік в мене пости у ЖЖ мають ось такі прохально-закличні назви. тато нині посміявся, сказав що від бузку голова болітиме, але хто ж ту дівчину зрозуміє, коли наступає на п'яти травень і ніс солодить запах фіолетово-блакитного цвіту ( Read more... )